 |
| Бібліотека та Народний дім с. Бережниця (сучасний вигляд будівлі) |
Мати незалежну Україну
та рідну мову, зберегти славні традиції та звички своїх пращурів - таку мету
переслідував осередок «Просвіти», що був заснований у Бережниці в 1906 році.
Біля його витоків стояли діти пароха о. Володимира Глодзінського, котрий
проповідував Боже слово в Бережниці та Старому Угринові. Зокрема, син пароха
Павло був одним із засновників місцевих «Маслосоюзу» та «Сільського господаря».
Члени «Просвіти» на перших порах збиралися на зібрання у власних помешканнях, а
вже з 1907 року - в приміщенні будинку кооперативи. У звітах товариста
«Просвіта» за 1908 - 1910 роки, що побачили свій у Львові в 1911 році,
знаходимо відомості про те, що «... осередок «Просвіти» в Бережниці нараховував
у своїх рядах 80 членів, очолював його В.Бережницький, діяла при ньому
бібліотека, в якій нараховувалося 105 книжок».
Будівництво власної
читальні стало можливим лише на початку 30-х років, коли місцевий єврей Арон
Ізан вирішив продати власну корчму в центрі села, де згодом зусиллям громади
була зведена хата-читальня «Просвіти» Будували її всім селом. Головував тоді в
«Просвіті» Сафрон Бережницький, котрому доводилося днювати і ночувати на
новобудові. Врешті-решт, будинок товариства «Просвіта» таки постав у селі
Бережниця. Тут щонеділі влаштовували концерти, організовували фестини, вистави,
читали вірші.
Діяла і
бібліотека-читальня, де за добровільні внески помітно зростав її книжковий
фонд. Мешканці села мали змогу познайомитися поближче з творами Т. Шевченка, І.
Франка, Б. Лепкого, Ю. Федьковича, С. Руданського, В. Стефаника, «Історією
України» М. Грушевського та іншими. Хата-читальня зуміла об’єднати село в єдину
родину. Тут почувався кожен, без різниці на освіту та маєток, дитиною однієї
матері, рівними синами своєї громади. Так тривало до 1939-го, допоки на терени
Галичини не прийшли радянські «визволителі». їхній прихід увінчався забороною
діяльності місцевої «Просвіти», репресіями та запровадженням нових порядків.
Сільський заклад
культури відновив своє функціонування лише в середині 50-х років минулого
століття. Першим бібліотекарем тут було призначено В.Ю.Даніва, котрий завідував
сільською бібліотекою впродовж 1954 - 1956 років. Він одночасно керував
чоловічим хором та жіночою хор-ланкою.
У грудні 1960-го в бібліотеці села Бережниця
вже виконувала функції бібліотекаря Дарія Миколаївна Суслик (Тимків). Саме
завдяки цій привітній та життєрадісній жінці, справжньому ентузіасті своєї
справи сільська бібліотека зуміла зажити про себе слави культурного центру
села, куди щодня поспішали молодь та доросле населення Бережниці, щоб дізнатися
про свіжі новини, познайомитися з новими надходженнями. А в бібліотеці панувала
приваблива, творча атмосфера - організовувалися цікаві вечори, книжкові
виставки, проводилися змістовні зустрічі з відомими односельчанами. Сорок років
свого життя віддала Дарія Миколаївна сільському закладу культури, без якого вже
не уявляла свого подальшого життя-буття. А коли виходила на заслужений
відпочинок, то без вагань передала бібліотеку-філію Галині Миколаївні Пукіш
(Мицак), котра впродовж подальших 17 років незмінно працювала на поприщі
бібліотечної справи.
 |
| Такий вигляд має сільська бібліотека-філія Бережниці |
Нині сільський заклад
культури очолює Мар’яна Іванівна Суслик. І хоч на посаді бібліотекаря вона
працює лише з 1 лютого 2017-го, але вже з перших днів намагається продовжувати
славні традиції своїх попередників, бути гідним їх продовженням, дбати, щоб
кількість відвідувачів сільської бібліотеки постійно зростала.
До речі, в бібліотеці-філії села Бережниця нині книжковий фонд перевищує 3 тисячі екземплярів друкованої продукції, а чисельність читачів у ній досягає близько 250 осіб.
 |
| Книжковий фонд бібліотеки |
